ВСЕ ДЛЯ ФОТОГРАФА!
тел. 249-6900 275-1646 270-0564
ИНТЕРФОТО
Главная Каталог товаров Статьи О компании Контакты Где купить Новости Где купить оптику
 
 
Мир фото-туризма
TopPhoto.ru - рейтинг фоторесурсов
Яндекс цитирования
Найпростiший саморобний телескоп

Астрономiчнi спостереження за Мiсяцем, Сонцем, планетами, кометами та зорями кожен спостерiгач може виконувати за допомогою бiнокля або саморобного телескопа.

В теперiшнiй час телескопи, якi надходять у продаж (адреси магазинiв наведено в кiнцi нашого календаря) дуже дорого коштують. Тому не кожен може собi дозволити витратити такi кошти на придбання телескопа. Для тих, хто любить конструювати, ми нижче запропоновуемо декiлька нескладних конструкцiй саморобних приладiв та телескопiв, що можна зробити своiми руками, та й при цьому потратити не дуже великi кошти.

Деякi загальнi вiдомостi

Призначення будь-якоi пiдзорноi труби, бiнокля чи телескопа - збiльшення предметiв, що розглядаються.

Головною складовою частиною астрономiчноi труби (телескопа), бiнокля е об`ектив, який складаеться iз лiнз у бiнокля, пiдзорноi труби та рефракторi, i з вогнутого дзеркала - у рефлектора. Об`ектив призначений утворювати зображення того предмету, на який телескоп, або пiдзорна труба наведенi. Щоб дiстати зображення високоi якостi, у сучасних телескопах застосовують багатолiнзовi об`ективи з виправленими аберацiями. Найчастiше використовуеться об`ектив, що склеений з двох лiнз. Високоякiсне зображення дае також i несклеений дволiнзовий об`ектив.

Особливе мiсце займають так званi телеоб`ективи. При малiй своiй довжинi вони мають значнi фокуснi вiдстанi, що дае змогу дiстати великi збiльшення. Один з таких телеоб`ективiв - об`ектив МТО-1000, який 20-25 рокiв тому назад випускала оптична промисловiсть Радянського Союзу (цей об`ектив продавався в багатьох фотомагазинах). Об`ектив МТО-1000 дае зображення високоi якостi, фокусна вiдстань об`ектива дорiвнюе 1000 мм, за його допомогою можна дiстати збiльшення в 100 i бiльше разiв. Хiд променiв в телескопi наведено на рис. Б.1).

"

Рис. Б.1. Хiд променiв i отримання перевернутого зображення в астрономiчнiй трубi - телескопi

Кожна з лiнз (у рефрактора), а у випадку рефлектора - це вогнуте сферичне або параболоiдальне дзеркало, що входять до складу об'ектива або окуляра (тут тiльки лiнзи), мають властивiсть "збирати" променi свiтла (наприклад, сонячнi променi) в однiй точцi. Точка, в якiй перетинаються всi променi, називаеться фокусом F. Вiдстань мiж фокусом i лiнзою називаеться фокусною вiдстанню f.

Променi, що виходять вiд предмета G, переломлюються об'ективом L1 (лiнза з великою фокусною вiдстанню). За лiнзою виходить дуже маленьке дiйсне зображення В~, що однак перевернене (дивись рисунок Б.1. , у напрямку стрiлки). За допомогою другоi лiнзи - окуляра L2 (лiнза з короткою фокусною вiдстанню, що дiе як лупа) це зображення збiльшуеться (дивись рисунок Б.1 пунктирну стрiлку В2). Таким чином, ми отримали мнiме, тобто удаване зображення, але воно також перевернене. В астрономiчнiй трубi цей факт не е перешкодою.

Зображення, яке ми отримали за допомогою об`ектива, можна розглянути за допомогою системи, що складаеться iз збiльшувальних лiнз. Цю систему називають окуляром.

Лiнзи часто характеризують оптичною силою, тобто вiдношенням 1/f , яке позначають буквою D. Пiдставляючи значення f у метрах, знайдемо оптичну силу у дiоптрiях. Оптична сила лiнзи може бути як додатною, так i вiд'емною. Якщо D > 0 , лiнза називаеться додатною, або збиральною; а якщо D < 0 - вiд'емною, або розсiювальною. Усi додатнi лiнзи завжди товщi в центрi, а розсiювальнi на краях ( рис. Б.2 )

Але зображення також i може бути принятим на фотоплiвку, фотопластинку, або на поверхню ПЗЗ матрицi.

Для довгофокусних лiнз фокуснa вiдстань f приблизно дорiвнюе довжинi вiдрiзка, яка з'еднуе фокус з оптичним центром лiнзи.

Рис. Б.2 Схематичне зображення збиральних ( D > 0 ), та розсiювальних лiнз (D < 0 )

Будь-який телескоп - це центрована оптична система, в якiй центри кривизни i вершин всiх опуклих i вгнутих поверхонь лежать строго на однiй уявнiй прямiй, яка називаеться - оптична вiсь телескопа.

Можемо зробити два важливих висновки щодо збiльшення i довжини астрономiчноi труби - тобто телескопа:

  • збiльшення Г телескопа дорiвнюе вiдношенню фокусних вiдстаней об'ектива i окуляра;
  • довжина l зоровоi труби (тобто вiдстань мiж обома лiнзами) вiдповiдае приблизно сумi обох фокусних вiдстаней.

Окуляр телескопа повинен мати можливiсть перемiщуватись на деяку вiдстань уздовж оптичноi осi телескопа - так здiйснюеться операцiя фокусування телескопа, завдяки чому утворюеться чiтке зображення спостережуваного астрономiчного об'екта, Це можуть бути i Мiсяць, i супутникi планети Юпiтер, або туманностi Андромеди чи Орiона, а також найбiльш яскравi iз зоряних скупчень.

Як згадувалося ранiше, в залежностi вiд об'ектива телескопи подiляються на рефрактори i рефлектори. Але iснують також i дзеркально-лiнзовi телескопи.

Якi iснують конструкцii телескопiв ?

Кожний, хто вже знайомився iз зоряним небом, певно, знае що будь-який астрономiчний об`ект, що обраний для спостережень, безперестанно рухаеться внаслiдок добового обертання небесноi сфери. Це обертання зумовлене обертанням Землi навколо своеi осi обертання. Отже, якщо трубу телескопа спрямувати на об`ект що спостерiгаеться i закрiпити ii нерухомо, то через деякий час цей об`ект вийде з поля зору телескопа.

Щоб цього не трапилося, трубу телескопа слiд повертати за рухомим об`ектом. З цiею метою для установки труби телескопа на колонi (або штативi) використовуеться основа, в якiй за допомогою пiдшипникiв тертя чи кочення крiпляться двi взаемно перпендикулярнi осi, якi можуть обертатися. Якщо одна iз цих осей паралельна осi обертання Землi, то така конструкцiя називаеться паралактичним, або екваторiальним монтуванням телескопа (рис. Б.3, A). Вiсь, що паралельна осi свiту, називаеться полярною вiссю. Друга вiсь - це вiсь схилень. Для крiплення труб саморобних телескопiв можна використовувати також азимутальнi установки (рис. Б.3, Б). У такому разi одна з рухомих осей - азимутальна - встановлюеться строго вертикально, тобто спрямовуеться вздовж прямовисноi лiнii, яка збiгаеться з напрямом дii сили земного тяжiння в точцi розташування телескопа. Друга вiсь називаеться горизонтальною вiссю; вона встановлюеться строго перпендикулярно до вертикальноi осi.

Найкраще зображення телескоп дае в центрi поля зображень, тому трубу телескопа потрiбно вести за спостережуваним об`ектом так, щоб вiн весь час знаходився в центрi поля зору телескопа поблизу оптичноi осi. Для цього труба телескопа мае обертатися навколо полярноi осi з кутовою швидкiстю, що дорiвнюе кутовiй швидкостi обертання небесноi сфери. Такий рух труби телескопа здiйснюеться за допомогою годинникового механiзму, або спецiального електропривода.


Рис. Б.3. Схема екваторiального (паралактичного) монтування телескопа (A) i азимутального монтування ( Б ) телескопа.

Все про окуляри

У вiзуальному телескопi окуляр потрiбний для того, щоб через нього можна було розглянути утворене об'ективом зображення пiд бiльшим кутом. Вiд того, наскiльки грамотно вибрано окуляр для саморобного телескопа, залежить ефективнiсть використання об'ектива. За допомогою окуляра можна виправити деякi недолiки об'ектива, але невдало вибраний окуляр часто погiршуе якiсть зображення за рахунок недолiкiв самого окуляра.

Будь-який складний окуляр обов'язково мае лiнзу поля i лiнзу ока, причому кожна з них може бути склееною з двох лiнз. У такому разi користуються термiнами "подвiйна лiнза поля", або "подвiйна лiнза ока". Вiдносно до об'ектива окуляр розташовують так, щоб лiнза поля, точнiше ii зовнiшня поверхня, була поблизу фокальноi площини об'ектива. Призначення цiеi лiнзи - стиснути пучки променiв, щоб, не зменшуючи поля зору окуляра, зменшити дiаметр лiнзи ока до зручних для ока розмiрiв. Дiаметр лiнзи поля мае бути таким, щоб можна було зiбрати свiтло вiд зображень, лiнiйнi розмiри яких досягають розмiрiв поля зображень.

Розглянемо докладнiше кожний з основних типiв астрономiчних окулярiв ( Рис. Б.4 ).


Рис. Б.4. Оптичнi схеми основних типiв астрономiчних окулярiв Р - вхiдний зрачок; В - вихiдний зрачок; D - дiафрагма поля зору.


Окуляр Гюйгенса ( рис. Б.4, А ) мае виправлену хроматичну аберацiю збiльшення (райдужне забарвлення). Астигматизм i дисторсiя в нього невеликi, але хроматизм положення, кривизна поля та сферична аберацiя значно впливають на якiсть зображення. Полиски в окулярi Гюйгенса незначнi. Цей окуляр часто використовуеться в астрономiчних трубах. Залежно вiд величини фокусноi вiдстанi, окуляр Гюйгенса може мати поле зору вiд 50° при f = 7 - 8 мм i до 80° при f = 100 - 150 мм. Але задовiльне зображення виникае лише в незначнiй частинi цього поля зору.

Окуляр Рамсдена ( рис. Б.4, Б ) - це дволiнзовий окуляр, який широко використовуеться в геодезичних зорових трубах. Порiвняно з окуляром Гюйгенса вiн мае в 1,5 раза кращу корекцiю на хроматизм положення i в 4 рази покращену сферичну аберацiю. Але хроматизм збiльшення й астигматизм значно бiльшi, нiж в окулярi Гюйгенса. Поле зору окуляра Рамсдена 35-40°.

Окуляр Кельнера ( рис. Б.4, В ) - один з найкращих. Це удосконалена конструкцiя окуляра Рамсдена. Вiн широко використовуеться в геодезичних iнструментах. Поле зору окуляра Кельнера досягае 45° за умови хорошоi якостi зображення.

Симетричний окуляр ( рис. Б.4, Г ) часто використовуеться в зорових трубах та оптичних прицiлах. Вiн мае поле зору 40 - 50°. У симетричному окулярi добре виправлено сферичну аберацii i кривизну поля. Астигматизм такий самий, як i в окулярi Кельнера.

Ортоскопiчний окуляр ( рис. Б.4, Д ) - це теж окуляр з винесеним зрачком У ньому виправлено сферичну аберацiю та хроматичну аберацiю положення. Завдяки малiй дисторсii спотворення геометрii зображення як у центрi, так i на краю поля незначне. Поле зору цього окуляра до 40°. Полискiв у ортоскопiчному окулярi немае.

Окуляр з вiддаленим вихiдним зрачком ( рис. Б.4, Е ) мае таку назву, бо вихiдний зрачок у нього знаходиться на вiдстанi 22-25 мм од поверхнi останньоi лiнзи ока. Поле зору цього окуляра 50 градусiв. Усi аберацii в ньому, крiм дисторсii, виправленi досить добре.

Так, якщо фокусна вiдстань об'ектива дорiвнюе 1000 мм (або = 1 метр), то за допомогою двох останнiх описаних типiв окулярiв легко дiстати збiльшення в 200 - 300 раз.

З чого починаеться виготовлення саморобного телескопа ?

Нижче надаемо поради, як на практицi самому зробити саморобний телескоп !

Щоб оцiнити можливостi телескопа, який ми зробимо своiми руками, треба знати його основнi характеристики i розумiти iх суть. Крiм того, пiд час конструювання та виготовлення власного телескопа любителям астрономii доводиться починати роботу саме з визначення основних характеристик майбутнього телескопа, i незнання iх сковуе творчу iнiцiативу. Бiльше того, не знаючи основних характеристик взагалi, неможливо виготовити телескоп для проведення спецiальних астрономiчних спостережень, наприклад для проведення спостережень подвiйних зiрок або комет. Тому ознайомимося докладнiше з цими характеристиками телескопiв.

Поле зору - це видима в телескоп дiлянка неба. Для фотографiчного телескопа поле зору визначають безпосередньо за фотографiями дiлянок зоряного неба. Ототожнивши за допомогою зоряного атласу чи карти кiлька зiр на краю фотографii, визначають кутову вiдстань мiж ними. Для цього користуються координатною сiткою, нанесеною на карту. Кутова вiдстань у градусах мiж зорями, що знаходяться на протилежних краях фотографii, i визначае значення поля зору фотографiчного телескопа.

Поле зору вiзуального телескопа можна визначити безпосереднiм порiвнянням видимоi в цей телескоп дiлянки зоряного неба iз зоряною .картою, на якiй нанесено координатну сiтку. Часто, щоб визначити поле зору телескопа, любителi астрономii використовують сузiр`я Великоi Ведмедицi. На рис. Б.5 зображено це сузiр`я i зазначено кутовi вiдстанi в градусах мiж його головними зiрками.

Рис. Б.5. Кутовi вiдстанi в градусах мiж головними зiрками сузiр'я Великоi Ведмедицi

Збiльшення. Оскiльки одне з призначень вiзуального телескопа - збiльшення кутових розмiрiв спостережуваних об`ектiв, то кожний телескоп для вiзуальних спостережень можна характеризувати збiльшенням Г.

Пiд час спрямування телескопа на Мiсяць, кутовий розмiр якого приблизно дорiвнюе 30´ , у фокальнiй площинi об'ектива виникае зображення з лiнiйним розмiром l. Значення l знайдемо, користуючись рисунком Б.6, А, де w - кутовий розмiр Мiсяця, чи якогось iншого об'екта. Для невеликих кутiв величину w можна наближено знайти в радiанах: w = l/F .

Рис.Б.6. Оптичнi схеми телескопiв


Без окуляра це зображення з вiдстанi найкращого бачення буде видно пiд кутом, величина якого в радiанах приблизно дорiвнюе вiдношенню лiнiйного розмiру зображення l до вiдстанi найкращого бачення L: b=~l/L .

З рисунка видно: якщо використовуеться об'ектив з фокусною вiдстанню F, яка бiльша за вiдстань найкращого бачення F > L, то око спостерiгача бачить зображення пiд кутом b , бiльшим вiд кута j . Очевидно, що для визначення збiльшення треба обчислити, в скiльки разiв кут b бiльший вiд кута b , тобто знайти вiдношення b/j . Позначимо це вiдношення лiтерою Г , тодi Г = b/j = F / L .

Отже для системи "око + об'ектив" збiльшення телескопа дорiвнюе вiдношенню фокусноi вiдстанi об'ектива до вiдстанi найкращого бачення. Таку систему можна назвати однолiнзовим телескопом. Уперше такий телескоп запропонував Леонардо да Вiнчi, але внаслiдок неефективностi використання об'ектива вiн не знайшов практичного застосування.

Набагато зручнiше й ефективнiше розглядати створене об'ективом зображення через окуляр. На рисунку Б.6, Б, В показано, як утворюеться зображення в телескопiчних системах Галiлея i Кеплера.


Проникна здатнiсть. На практицi проникну здатнiсть телескопа часто визначають за допомогою пiвнiчного полярного ряду ( рис. Б.7 ). Для цього телескоп спрямовують у ту частину зоряного неба, що розташована поблизу Полярноi зорi, i за допомогою зоряноi карти з нанесеними на нiй зоряними величинами визначають потрiбну характеристику телескопа.


Рис. Б.7 Пiвнiчний полярний ряд. Бiля кожноi зiрки зазначено ii зоряну величину

Найяскравiша зiрка, бiля неi цифра 2,01 (другоi зоряноi величини) - це Полярна зоря - в ii напрямку направлена вiсь обертання нашоi Землi.

Практичнi роботи по виготовленню саморобного телескопа

Найпростiша конструкцiя телескопа, яку можна досить швидко скласти, якщо оправи об`ектива та окуляра виготовлено у виглядi коротких цилiндрiв. Взагалi, пiд час конструювання труб телескопiв любителi астрономii i телескопобудування можуть необмежене виявляти свою творчу iнiцiативу. Наприклад, вiдомi конструкцii телескопiв, труби яких виготовлено з листового залiза товщиною 1 - 2 мм. Кiнцi таких труб, а також мiсця iхнього з'еднання слiд пiдсилити за допомогою коротких наварних металевих кiлець. Цi кiльця можна зробити з металевоi стрiчки шириною 2-3 см i товщиною 3-4 мм.

Галiлей для свого iсторичного телескопа використав труби iз свинцю. Звичайно, в наш час для саморобного телескопа краще використати суцiльнi металевi труби з легких сучасних металiв та iх сплавiв, наприклад дюралюмiнiю. Металевi труби найкраще задовольняють основнi вимоги - вони мiцнi й жорсткi.

Деякi деталi для металевоi конструкцii труби портативного телескопа-рефрактора можна зробити за допомогою токарного верстата.

Труба телескопа

Для малих любительських телескопiв трубу можна виготовити з паперу або тонкого картону (рисунок Б.8, А). Спочатку пiдбирають цилiндричну заготовку. Дiаметр ii вибирають залежно вiд дiаметра оправи об`ектива. Для виготовлення короткоi труби цилiндричну заготовку можна виточити з дерева на токарному верстатi. Як заготовку можна також використати металеву трубу вiдповiдного дiаметра.

Клей на папiр наносять тонким шаром.Досить мiцною е труба, що склеена з 10-15 шарiв ватману. Знiмати проклеений паперовий тубус iз цилiндричноi заготовки можна тiльки пiсля того, як вiн висохне, iнакше вiн може деформуватися.


Рис. Б.8. Найпростiшi конструкцii труб для саморобних телескопiв

Звичайно, бiльшу мiцнiсть мають дерев`янi або металевi труби. Дерев`яну трубу цилiндричноi форми можна склеiти з дерев`яних реек, як показано на рис. Б.8, Б.

Замiсть дерев`яних або металевих цилiндричних заготовок, за допомогою яких складають i склеюють труби, зручно використати порожнi склянi банки мiсткiстю по 1 лiтру (див. рис. Б.8, Б). Внутрiшнiй дiаметр труби буде приблизно 11 см. Труба з таким дiаметром дуже зручна в експлуатацii, ii можна використати як для телескопа-рефрактора, так i для телескопа-рефлектора.

Деталi для металевоi конструкцii труби ( рис. Б.9 ) портативного телескопа-рефрактора можна виготовити за допомогою токарного верстата. Таку трубу можна в разi потреби дуже швидко розiбрати для перевезення в iнше мiсце, а потiм так само швидко скласти.

Рис. Б.9. Конструкцiя металевоi труби портативного телескопа

Оправи об`ективiв та окулярiв

Оправу для однолiнзового об'ектива або окуляра в найпростiшому варiантi можна виготовити з картону або фанери. Для цього з обраного матерiалу вирiзають набiр кiлець, розмiри яких вибирають так. Два опорних кiльця повиннi мати зовнiшнiй дiаметр, що дорiвнюе внутрiшньому дiаметру труби телескопа, а внутрiшнiй дiаметр - на 2 - З мм менший вiд дiаметра об'ектива чи окуляра. Внутрiшнiй дiаметр промiжних кiлець дорiвнюе дiаметру лiнзи, а зовнiшнiй - такий самий, як i в опорних. Промiжнi кiльця виконують роль прокладок для захисту лiнз вiд механiчних навантажень пiд час затискування iх опорними кiльцями. Кiлькiсть прокладочних кiлець визначаеться iх товщиною i товщиною кромки лiнзи.

Оправу об'ектива складають у такому порядку. На одне з опорних кiлець симетрично вiдносно його краiв кладуть лiнзу, а потiм укладають промiжнi кiльця, що акуратно змащенi клеем. Останнiм укладають друге опорне кiльце, яке повинно щiльно прилягати внутрiшньою кромкою до поверхнi лiнзи. Об'ектив з'еднують з трубою телескопа пiсля того, як висохне оправа. Для зручностi оправу об'ектива часто оформляють у виглядi короткоi труби. Окуляр з оправою з'еднують жорстко з окулярною трубкою, яку можна виготовити таким самим способом, як i паперову трубу телескопа. Якщо е можливiсть, то деталi для оправ об'ектива й окуляра краще виготовляти з пластмаси або металу на токарному верстатi. Лiнзи невеликого дiаметра можна з`еднувати з трубою телескопа безпосередньо за допомогою двох коротких трубок або кiлець (Рис. Б.10, А, Б )


Рис. Б.10. Конструкцiя оправи для однолiнзового об'ектива чи окуляра та iх з'еднання з трубою i окулярною частиною телескопа: 1-опорне кiльце з лiнзою; 2 - затискнi кiльця; 3 - труба телескопа; 4 - окулярна частина; 5 - фланець, до якого приклеюеться оправа об'ектива; 6 - установка однолiнзового об'ектива за допомогою простих цилiндричних затискачiв, склеених з кiлькох шарiв паперу (або тонкого картону); 7 - окуляр в оправi; 8 - втулка для з'еднання оправи окуляра з окулярною частиною.

Штатив

На штативi встановлюеться паралактична або азимутальна головка з трубою телескопа. Зручнiсть експлуатацii телескопа пiд час проведення спостережень залежить вiд мiцностi й стiйкостi штатива. Для легких любительських телескопiв можна використати фото штативи, але всi вони, як правило, не досить стiйкi. Бiльшу стiйкiсть i жорстокiсть мають кiно штативи та штативи для установки геодезичних iнструментiв (теодолiтiв, кутомiрiв тощо). Практика експлуатацii любительських телескопiв показуе, що з дерева або металу можна виготовити саморобний штатив. Конструкцii двох простих штативiв подано на рисунках Б.11 i Б.12 .


рис. Б.11 Деталi простого дерев`яного штатива для установки саморобного телескопа.


рис. Б.12. Конструкцii настiльного дерев`яного штатива для установки телескопiв з короткими трубами.

Колона

Замiсть штатива можна використати дерев`яний стовп дiаметром 10 -15 см, закопаний на певну глибину в землю. Для азимутальноi установки труби телескопа площина верхнього зрiзу мае бути горизонтальною. Якщо ж установка екваторiальна, площина повинна мати певний нахил до горизонту (рис. Б.12). Колону можна також установити на спецiальнiй основi (рис. Б.13).


рис. Б.13 Конструкцiя колони для установки труби телескопа.

Виготовлення астрономiчноi труби - телескопа ( рис. Б.14, А i Б )

Переходимо до виготовлення астрономiчноi труби - телескопа.

Труба 1 повинна мати внутрiшнiй дiаметр трохи бiльший, нiж дiаметр лiнзи об'ектива Можна пiдiбрати пiдходящу по розмiрах трубу з пластичних мас, з дюралюмiнiю, можна зiгнути i згуртувати ii з жерстi, або iншого листового металу. У крайньому випадку можна спробувати - склеiти ii з папера. Розмiри, зазначенi в перелiку деталей ( див. табл.Б.1, наприклад, 60 Ø х 2 х 930 ), позначають, послiдовно, зовнiшнiй дiаметр, товщину стiнки i довжину труби в мiлiметрах.

При самостiйному розрахунку труби 1 необхiдно пам`ятати, що довжина труби повинна бути менше дiйсноi фокусноi вiдстанi об'ектива на 70 - 80 мм.

Оправа об'ектива 2 складаеться з двох фанерних кiлець, склеених мiж собою. Менше кiльце повинне щiльно входити в трубу i просуватися туди з невеликим натиском. Оправа офарблюеться матовою чорною фарбою.

Рис. Б.14, А

Лiнза об'ектива 3 приклеюеться до меншого кiльця клеем (не забруднiть клеем лiнзу ! ). У переднiй отвiр оправи можна у випадку потреби пiзнiше вставити дiафрагму * 4. Призначення дiафрагми - усувати променi, що заважають при спостереженнi. Внутрiшнiй дiаметр цього кiльця, пофарбованого в матовий чорний колiр, повинен бути настiльки великий, щоб у зображеннi не було видно кольорових ("райдужних") краiв.

Довгий тубус 5 ( рис. Б.14, Б) робиться з трубки (пластмасовоi, дюралюмiнiевоi, жестяной або паперовоi) розмiрами 25Ø х 1,5 х 300 мм. Для того, щоб тубус правильно рухався в трубi, вiзьмiть шматок товстого сукна шириною близько 100 мм, обернiть пiвдень тубус i вiдрiжте стiльки, щоб кiнцi заходили один на одний. Цi кiнцi зшийте декiлькома стiбками, так, щоб вийшла прокладка 6. Ця прокладка повинна добре пересуватися по тубусу. Потiм вирiзають з щiльного обгорткового або креслярського паперу смуги шириною в 100 мм, змажте iхнiм клеем i щiльно обмотайте в кiлька шарiв навколо прокладки, так, щоб вийшла трубка 7; товщина ii стiнок повинна бути не менше 3 мм. До речi, таким же чином можна виготовити i довгий тубус. Паперова трубка повинна добре висохнути. Потiм за допомогою лобзика випилюють двi шайби 8. Вони повиннi заповнити промiжок мiж паперовою трубкою 7 i тубусом. Цi шайби наклеюють на кiнцi трубки 7. Пiсля цього трубку з наклееними шайбами закрiплюють у трубi 1 за допомогою невеликих шурупiв.

Плосковипуклу лiнзу 9 ( рис. Б.14, Б) треба приклеiти клеем до оправи 10, як це показано на кресленнi. Оправа повинна мати такий зовнiшнiй дiаметр, щоб вона щiльно входила у довгий тубус, а внутрiшнiй - на 2 - 3 мм менше дiаметри лiнзи.



Pис. Б.14, Б

Тубус окуляра 11 являе собою трубку, склеену зi смуги паперу шириною в 75 мм. Вiн повинний легко пересуватися по довгому тубусi. Оправа окуляра 12 виготовляеться таким же способом, як i оправа об'ектива. Лiнза окуляра 18 вклеюеться у велику оправу.

Тепер, якщо подивитися крiзь зорову трубу, то в поле зору, крiм зображення, що проектуеться окуляром, буде видно стiнки труби. Щоб усунути це, треба вкласти дiафрагму 14. Наклейте на фанерну шайбу з отвором 5 мм тонку бляшану шайбу з отвором 3 мм, вставте ii в тубус окуляра i просуньте вперед настiльки, щоб отвiр у 3 мм було чiтко видно при розглядi через лiнзу окуляра.

Всi внутрiшнi частини труби повиннi бути пофарбованi матовою чорною фарбою. Зовнiшне пофарбування труби кожен може зробити за своiм розсудом. Таку довгу трубу не можна утримувати в руцi при спостереженнi за яким-небудь предметом. Ii потрiбно закрiпити на штативi так, щоб вона могла легко повертатися в усi боки. Держак складаеться з пiдставки 15, у яку знизу вправлене штативне гнiздо 16 (до штатива вiд звичайного фотоапарата). Затиск 17 складаеться з двох дерев'яних пластинок товщиною в 10 мм i фанерноi прокладки товщиною в 2 мм, склеених мiж собою. Затиск пригвинчений до пiдставки 15 шурупами 18.

Труба прикрiплюеться до затиску за допомогою хомутика 19. На кресленнi лiнii згину смуги хомутика позначенi пунктиром. Зкругления вхiдних у затиск кiнцiв хомутика обрiзаються ножицями тiльки пiсля того, як хомутик буде зiгнутий. Затискноi гвинт 21 з баранчиком утримуе трубу в заданому положеннi по вертикалi.

Щоб не гаяти час на пошуки бажаноi зiрки, зробiть вiзир ("видошукач") 22.

Вiн являе собою бляшану планку з вiдiгнутими нагору кiнцями, прикрiплену поверх труби. На вiдiгнутому кiнцi планки, зверненому до окуляра, треба просверлити отвiр дiаметром 3 мм, а на кiнцi, який звернено до об'ектива - отвiр дiаметром 30 мм. На другий отвiр треба напаяти навхрест два вiдрiзки тонкого (0,5 мм) дроту. Держак вiзиру 28 закрiплюеться на задньому кiнцi труби за допомогою хомутика 24 i шурупiв 25. Щоб установити вiзир точно по осi труби, треба удень направити трубу на який-небудь предмет (не дуже вiддалений), потiм треба закрiпити вiзир на держаку 28 тiльки одним шурупом i також направити його на предмет, який видно у трубу. Пiсля цього треба закрiпити вiзир другим шурупом.



рис. Б.15.А



Рис. Б.15.В.



Рис. Б.15.С

Вiзир.

Користуються вiзиром точно так, як i рамковим видошукачем фотоапарата.

Застереження: Нi в якому разi не можна дивитися на Сонце в телескоп або в пiдзорну трубу. Вiд цього ви можете вiдразу i назавжди втратити зiр. Спостереження Сонця можна вести тiльки пiд керiвництвом викладача астрономii або фахiвця - астронома.

Табл. Б1 Перелiк деталей саморобного телескопа

Найменування Кiлькiсть Матерiал Розмiри у мм
1 Труба 1 Див.текст 60Ø x2x930
2 Оправа объектива 1 Фанера 64Ø x6
3 Объектив 1 Лiнза 50Ø ; f 1000
4 Диафрагма 1 Картон 48Ø x 0,6
5 Длинный тубус 1 Див.текст 25Ø x 1,5 x 300
6 Прокладка 1 сукня ширина 100
7 Трубка 1 Бумага - " - 100
8 Кольцевая шайба 2 Фанера 50 x 10
9 Линза 1 - 20Ø ; f = 50
10 Оправа 1 Фанера 22Ø x 4
11 Тубус окуляра 1 Картонна трубка 28Ø x 70
12 Оправа окуляра 1 Фанера 32Ø x 4 и 25Ø x 4
13 Окуляр 1 Лiнза 11Ø ; f = 15
14 Диафрагма с оправой 1 Фанера 25Ø x 0,6 (25Ø x 4)
15 Основание 1 фанера 15Ø x 10
16 Штативное гнездо 1 метал 28Ø x70
17 Планка зажима 2 фанера 50 x 65 x 10
18 Шурупы 4 сталь 4Ø x 20
19 Хомутик 1 жесть 304 x 50 x 0,5
20 Болтик с гайкой и шайбами 2 cталь М4 x 12
21 Болт с барашком 1 cталь М8 x ЗО
22 Визир 1 жесть 280~(40Х
23 Держатель визира 1 дерево 50 х 40 х 20
24 Хомутик визира 1 жесть 190 х 20 х 0, 5
25 Шурупы 6 cталь 9 K бМ1б'7
Rare disease day
 
 
Главная | Каталог товаров | Статьи | О компании | Контакты | Где купить | Новости | Где купить оптику |
 
   
 
© ООО "Интерфото" 2002-2011.